Цей день настав. Не треба бути фінансистом, щоб спрогнозувати «закриття» збиткового проекту. Довгий час самвидав Букнет був дірою з витрачанням коштів власника Сергія Грушко та його акціонерів. Попри всі намагання зробити книжковий сервіс прибутковим усе виявилося марним. У своєму блозі Сергій Грушко повідомив – краще запустити інший проект, а Букнет залишити без фінансування та подальшого розвитку.

Що відомо з приводу «закриття» Букнет

Наразі відомо, що Букнет вже «офіційно» зменшить витрати на розвиток платформи, скоротить штат співробітників, обмежить потужності серверів. Це означає – відсутність заробітків для усіх авторів. Якщо не буде реклами, а про неї взагалі треба забути, то Букнет стане повністю залежним від безкоштовних книг. Саме вони хоч якось будуть підтримувати дуже маленьку аудиторію. Тому самвидав стане платформою фанфіків, коли люди пишуть заради задоволення, а не грошей.

• Букнет вже втратив більшість своєї читацької аудиторії хоча ще продовжує інвестувати у рекламу, розробку сайту, знаходження нових інвесторів. Що казати, коли всього цього не стане. Наразі лише до 200 тис. переглядів на місяць фіксують аналітичні сайти – це лише перегляди, а не читачі.

У своєму блозі Сергій Грушко визнав перспективність відкриття іншого міжнародного проекту. Він не уточнив, чи буде це взагалі стосуватися українських книг. За півтора року самостійної роботи Букнет без підтримки Літнету інвестори вже втратили до 300 тис. евро. Лише оновлення однієї сторінки сайту обходиться до 7 тис. евро. Всі ці кошти, за словами Грушко, краще було б інвестувати у щось ризиковане, але хоч маючи шанс вийти зі збитковості.  

• Букнет безперспективна книжкова платформа. Ніхто вічно не буде втрачати кошти. Тому авторам самвидаву вже треба приготуватися до праці заради задоволення, а не коштів. Хоча деякі письменники вже скаржаться на відсутність гідної плати за працю кожного дня.

Політика Сергія Грушко по зароблянню лише обраних ним авторів виявилась катастрофою. Букнет з перших днів перепродажу Літнет став втрачати письменників. Рекорди ставили одні і ті люди, прибутками також хизувалися лише обрані. Більшість авторів так ніколи і не заробляли на Букнет більше декількох тисяч гривень на місяці. При цьому адміністрація завжди вимагала писати частіше, активніше, лише на обрані теми. Кінець тоталітарній політиці самвидаву Букнет став очевидним вже давно. Вже сьогодні є декілька нових українських самвидавів, в тому числі BookTons. Всі ці книжкові сайти створили якраз автори, котрих зневажали на Букнет, ставили завжди нижче «улюбленців» власника.

Вільна українська література ще тільки-но починає створюватися на теренах інтернету. Катастрофа Букнет гарний приклад, як щось дійсно українське може з легкістю перетворитися на тоталітарну «країну». З купкою авторів, котрім все дається з легкістю, бо на їх боці власник проекту. А інші мають лише обробляти своїх господарів та завжди плескати у долоні, коли обрані знову досягають нових рекордів по прибутковості.

Перший український самвидав Букнет попри все залишається революційним у книжковому світі України. Він вже зміг створити письменників, котрі повірили у себе та обов’язково досягнуть успіхів. Нам треба лише вільний простір, де кожен матиме однакові шанси на розвиток своєї кар’єри. Сподіваємось, що нові самвидави не потворять помилок того, хто поставив власні амбіції вище за мету просування гідної літератури до українського читача. Проте, лише час з’ясує – чи зможуть українськи книги конкурувати зі світовими видавництвами на вільному ринку.